«Чаю?» — Так багато тепла і турботи в цьому питанні. Варто запропонувати гарячий напій гостю, який зайшов з холоду, як одразу почнеться приємна розмова. А, може, це ваш особистий ритуал? Як приємно відпочити від рутинних справ, насичуючись улюбленим ароматом, думаючи і мріючи. Є щось чарівне в чаюванні. Звідки ж прийшов до нас цей напій і наскільки відрізняються чайні традиції у різних куточках світу?
Першими оцінили переваги чаю в Китаї понад 2000 років до нашої ери. Спочатку його вживали як ліки, які сприяли хорошому самопочуттю і довголіттю, і тільки набагато пізніше — заради задоволення. Є кілька легенд про те, хто першим почав заварювати листя чаю. За однією версією це був культурний герой Шень-нун — заступник землеробства і медицини. За іншою — патріарх буддизму Бодхідхарма. Саме з китайської походить назва чаю: «те» у південних діалектах і «ча» у північних, а вимова в різних мовах сьогодні вказує на те, з яких регіонів доставлявся напій. Цікаво, що колись у Китаї в чай додавали сіль.
У XIV—XVI століттях з Китаю чай потравив у Японію, де під впливом дзен-буддизму виникла традиційна чайна церемонія. Так-так, спочатку вона була частиною медитації! Сьогодні ж чайна церемонія — швидше данина культурі і спосіб вишуканого збавляння часу з гостями. Існує кілька видів церемонії: нічна, на сході сонця, ранкова, пообідня, вечірня і спеціальна (святкова). У Японії віддають перевагу зеленим сортам чаю. Їх вирощують велику кількість, але експортують тільки близько 10 видів.
Індія є одним із найбільших у світі постачальників чаю, тому і його вживання там — більш повсякденне. Чай часто п’ють на роботі чи під час подорожей. З Індії до нас прийшов чудовий спосіб заварювання чаю — «масала», з молоком і спеціями. Він дуже хороший у холодну пору року.
Європа дізналася про чай у середині XVII століття завдяки португальцям, голландцям і англійцям. Цікаво, що чай у Великобританії зміг посунути алкоголь і зробити націю тверезішою. Великою популярністю користувалися чайні і кавові салони, де організовувалися різноманітні клуби і зібрання. Король Карл II навіть пробував заборонити такі салони і обклав імпорт чаю високим митом, бо боявся виникнення у громадян невигідних політичних ідей. Так через дефіцит в Англії стали віддавати перевагу чорним сортам чаю — як дешевшим і складнішим у підробці. Англійське чаювання можна порівняти з нашим полуденком. До чаю подають різноманітні солодощі.
Звичайно, ми добре пам’ятаємо російські чаювання з романів XIX століття із самоварами, блюдцями і бубликами! Уперше на територію Русі чай привезли з Китаю у XVI столітті, а в XVII він вкоренився в культурі так само міцно, як і у Великобританії. В Україні традиція з’явилася у той самий час. Спочатку чай могли пити тільки найбагатші прошарки, а прості жителі заварювали трави і квіти (наприклад, липу).
Незалежно від частини світу, чай грає велику роль у нашому соціальному житті. І хай це буде простий ритуал за сніданком чи канонічна японська чайна церемонія, кожен може відпочити під час чаювання.
